утомлять хождением

отходить

1) (оканчивать ходьбу) відходжувати, відходити. [Я вже відходив своє];

2) (утомить ходьбой) відходити що. [Відходила я свої ніженьки];

3) (от болезни, смерти) відходжувати, відходити кого, відхаювати, відхаяти, відволодати, відволати, відвалувати, відволожити кого від чого. [Вона тобі відходить твою слабість (Чуб.). Він мене од смерти відволав (Рудч.). Вона так і впала нежива: насилу її одволодали (Квітка)]. Он так плох, что едва ли -дят его - йому так погано, що навряд чи відхають (відходять, відволодають) його;

4) (уклоняться) відходити, відщеплюватися, відбігати від чого. Отхоженный - відходжений; відхаяний, відволоджений.

* * *

1) (несов.: кончить ходить) переста́ти ходи́ти; відходи́ти; ( проходить) прохо́дити

2) ( утомлять хождением) відхо́джувати, відходи́ти

3) (бить, колотить) чухра́ти, відчухра́ти, лата́ти, відлата́ти, мані́жити, ви́маніжити, дуба́сити, віддуба́сити, духопе́лити, віддухопе́лити